Як єврейський підприємець перетворив село Корюківку на місто з тисячею робітників і золотою медаллю Парижа

«Цукровий король» – так називали Лазаря Бродського за життя. Його заводи виробляли чверть усього цукру Російської імперії. Він побудував синагогу в Києві, дав гроші на Київський політехнічний інститут і Бактеріологічний інститут, заповів півмільйона рублів на Бессарабський ринок. А помер від діабету – цукрової хвороби – у пʼятдесят шість років.

Один із його заводів стояв у Корюківці. І саме цей завод перетворив невелике село на місто.

Портрет Лазаря Бродського роботи Миколи Пимоненка. Public domain

Лазар Ізраїлевич Бродський (1848–1904) – промисловець, меценат, голова Київської єврейської общини. Народився у Златополі. Контролював близько двадцяти цукрових заводів, найбільший паровий млин у Російській імперії, пароплавство на Дніпрі, пивоварні, шахти, соляні підприємства. У Корюківці придбав два цукрові заводи 1887 року і за сімнадцять років збудував навколо них повноцінне місто.

Село, яке годувало імперію цукром

До Бродського в Корюківці вже працював цукровий завод. 1858 року його збудував іноземний підприємець Карл Раух – майже все доросле населення села, 350 людей, стали робітниками. 1871 року завод перекупив Шубін, наступного року збудував другий. До середини 1870-х на двох заводах працювало 600 осіб, а за сезон вироблялося цукру-піску на пʼять з половиною мільйонів карбованців.

1887 року Лазар Бродський придбав обидва заводи. До 1901-го кількість робітників зросла до тисячі. У 1900 році продукція Корюківського заводу отримала золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі. Того ж року Бродський отримав від Франції орден Почесного легіону.

Але завод – це не тільки цукор. 1884 року до Корюківки прийшла залізниця. Зʼявилися школи: церковно-парафіяльна (1886), земська (1896). 1897-го – цегельний завод. 1904-го – лікарня, яку сучасники називали «найкращою у повіті». Бродський не просто виробляв цукор – він будував інфраструктуру навколо виробництва. Житло для робітників, чайні, читальні, дослідні поля для цукрового буряка.

Цукровий завод кінця XIX ст. (Шпола, Черкаська область) – типове підприємство Бродських тієї доби. Public domain

Чверть усього цукру імперії

Корюківський завод був лише одним із двадцяти. Родина Бродських контролювала чверть цукрового виробництва Російської імперії через Олександрівське товариство цукрових заводів із капіталом у двадцять мільйонів рублів.

Почав не Лазар, а його батько Ізраїль Маркович Бродський (1823–1888) – єврей із Златополя, який зі скромного винокурного промислу побудував цукрову імперію. Лазар і його брат Лев продовжили справу. Лазар – виробництво і стратегія, Лев – фінанси і Київ.

1887 року Лазар ініціював створення Синдикату цукрозаводчиків – 171 завод зі 219 діючих обʼєдналися, контролюючи понад 90% виробництва. Бродський фактично врятував галузь від краху через надвиробництво, домовившись про державний кредит. Конкуренти – Терещенки з одинадцятьма заводами і Харитоненки з сімома – мали менше.

Окрім цукру, Бродський володів найбільшим паровим млином у Російській імперії на Подолі в Києві (двадцять три тисячі пудів зерна на добу), заснував Друге товариство пароплавства по Дніпру, мав пивоварню в Москві, вугільні шахти на Катеринославщині, соляні підприємства біля Одеси, тридцять пʼять тисяч десятин землі.

Синагога, інститут і ринок

Хоральна синагога Бродського в Києві, 1898 рік. Архітектор Георгій Шлейфер. Public domain

Бродський витрачав на благодійність стільки, що сучасники губилися в підрахунках.

24 серпня 1898 року в Києві відкрилася хоральна синагога – побудована коштом Бродського за 150 тисяч рублів, проєкт архітектора Георгія Шлейфера. Найбільша синагога Києва. Закрита радянською владою 1926 року, перетворена на Театр ляльок. Повернена єврейській громаді 1992-го.

25 листопада 1896 року в домі Бродського відбулася нарада про створення Київського політехнічного інституту. Лазар дав на будівництво сто тисяч рублів (Терещенко – сто пʼятдесят, місто – триста). Перші заняття почалися 1 вересня 1898 року.

Того ж 1896-го Бродський заснував Бактеріологічний інститут – вклав 132 тисячі рублів, збудували за сто робочих днів. Інститут виробляв протидифтерійну сироватку – першу в Російській імперії.

А в заповіті Бродський залишив пʼятсот тисяч рублів на будівництво критого ринку в центрі Києва. Бессарабський ринок відкрився 1912 року, через вісім років після його смерті. Він і зараз стоїть на Бессарабській площі.

Київський політехнічний інститут, початок XX ст. Бродський фінансував його будівництво. Public domain

Пʼятдесят шість років, чотири дочки, цукровий діабет

Лазар Бродський одружився з Саррою Лурʼє. Мав чотирьох дочок, синів не було. Очолював Київську єврейську общину. Отримав звання комерційного радника, ордени Святого Володимира і Почесного легіону.

Помер 2 жовтня 1904 року в Базелі, Швейцарія, у віці пʼятдесяти шести років. Причина смерті – цукровий діабет. «Цукровий король» помер від «цукрової хвороби». Похований на Лукʼянівському цвинтарі в Києві. На похороні були губернатор, командувач військовим округом, міський голова і тисячі киян. Понад сто пʼятдесят вінків, десять із чистого срібла.

Місто, яке побудував завод

Лазар Бродський. Public domain

Корюківка, яку Бродський перетворив на місто, пережила найбільшу каральну акцію проти цивільного населення у Другій світовій війні в Європі. 1–2 березня 1943 року угорська жандармерія і зондеркоманда знищили близько 6 700 мешканців і спалили 1 290 будинків – у сорок пʼять разів більше за Хатинь.

Єврейська громада Корюківки, до якої колись належали працівники Бродського, була знищена ще раніше. У 1897 році в Корюківці жив 381 єврей. До 2020 року залишився один.

Цукровий завод, який побудував Раух, розширив Шубін і модернізував Бродський, не пережив XX століття. Але місто, яке виросло навколо нього, стоїть.

Джерела