Ігумен Нестор: “Ми будемо служити, як і служили”
Нещодавно Чернігівська єпархія Православної Церкви України оприлюднила указ про заборону у священнослужінні ієромонаху Нестору (Назарову).
“За грубе порушення канонічного порядку, непослух та зневагу своєму єпископу, участь у незаконних зібраннях та діях, спрямованих на розділення Православної Церкви України, клірик Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) ієромонах Нестор (Назаров Сергій Валерійович) звільняється з посади настоятеля Свято-Вознесенської парафії міста Корюківка та з усіх посад і обовʼязків в Чернігівській єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)…
… Ієромонаху Нестору (Назарову Сергію Валерійовичу) забороняється у священнослужінні починаючи з 22 жовтня 2024 року в очікуванні його повного і щирого покаяння та повернення у лоно Православної Церкви України”.
Нестор (Сергій Назаров) прокоментував цю ситуацію журналістці “Місцевих медіа”.
ПРЯМА МОВА: “Дивний указ. Річ у тім, що вже два місяці, як я є кліриком Чернігівської єпархії Київського патріархату, а наша парафія ніколи не переходила в ПЦУ. Не було ніяких зборів по переходу в ПЦУ.
Два місяці тому, 22 червня, ми збиралися на збори, вирішувати з громадою, переходити чи не переходить в ПЦУ. І одноголосно вирішили залишатися в Київському патріархаті, де ми і були з 2006 року, з дати реєстрації. Тобто ми продовжуємо перебувати в Київському патріархаті.
До ПЦУ ні наша парафія, ні я, не маємо ніякого стосунку.
Всі чудово знають, що в жодних незаконних зібраннях я ніколи участі не брав.
Як тільки вони відсудили у Московського патріархату цю церкву, головну центральну, у них був план закрити тепер нашу парафію і перегнати людей туди: півших, всіх, – бо в них там нікого не було. Там люди до них не ходять, це ж все місто знає, що ходять до отця Олександра, (там поряд він в трапезній зараз проводить богослужіння), всі його парафіяни ходять туди, а всі наші парафіяни ходять сюди, нічого не змінилося.
Єпископ Фірлей (Антоній – від редакції) приходив і сказав назагал, що ми зачинимо цю парафію і ми тут зробимо якусь недільну школу. Не знаю, які в нього були плани на наше приміщення. Бо воно перебуває навпроти лікарні, тут морг, – стратегічне таке розміщення.
Але це не задовольнило наших людей, тому що ми за 20 років стали однією сім’єю. Ми, якщо в когось якесь горе чи радощі – ми разом. Якщо наприклад в когось день народження, ми збираємося, як одна сім’я, вітаємо. За 20 років тут змінилося покоління корюківчан. Уже ті засновники, вони померли, їхні діти вже прийшли, мама співала в хорі, померла, тепер донька співає.
Три дизайнери-жіночки таку гарну намалювали картину “Христос і діти”. До нас навіть із Сосниці приїжджають хрестити діток. Це ми все самі, і стелю натяжну зробили, ікон скільки, аналої золоті (високий чотирикутний, із похилим верхом, вкритий тканиною столик, що використовується під час богослужінь у православній та греко-католицькій церкві. Використовується як підставка для читання стоячи – від редакції). Тут багато зроблено, велика робота. Нещодавно ми підлогу перестелили, тому що ми на березі Бречі річки, і у нас велика вологість. Люди як бджілки трудяться…
А ці вирішили, що ми якісь пішаки чи вівці і нас просто отак можна взяти і перегнати з цього міста в ту кошару. І ми повинні мовчати і не “бекати”. Люди сказали, та як же це так? Ні, ми не підемо нікуди, ми будемо боротися за нашу парафію. Ми 20 років тримали українську церкву, нам і вікна били з московського патріархату, і плювали, і проклинали. Тут такі гоніння на нас були, а тепер нас за це хочуть закрити?! Люди проти цього були, зібралися і одноголосно сказали, що така церква, як ПЦУ, нам не потрібна, ми тут, і не будемо переходити, ми залишимося.
Я був призначений настоятелем цієї церкви вже правлячим архієреєм Київського патріархату. Я зараз є секретарем Чернігівської єпархії Київського патріархату. Нещодавно мені виписали указ, мене призначили ігуменом. Був ієромонахом, тепер я ігумен. Патріарх Філарет мене нагородив званням ігумен за мої вклади в розбудову церкви. Це опубліковано на офіційній сторінці Корюківського благочиння. Тому я законний священик. Служу ігуменом, секретарем єпархії.
Ми різні церкви абсолютно.
Звичайно, ми будемо продовжувати далі служити, будуть у нас нові звершення, і все і далі буде.
Тобто, я не маю права вже в ПЦУ служити, у їхній церкві. Мене там заборонили. Але я там і не служу. Я служу у Київському патріархаті”.
Світлана Чичкан, “Місцеві медіа”