Козацький нащадок у небі. Як хлопець із Домашлина став одним із перших авіаторів світу і загинув у ГУЛАГу

Харитон Семененко народився в селі, яке належало автору першої української конституції. Зібрав велосипед зі сміття, став чемпіоном з велоспорту, першим у світі пролетів під мостом, рятував французьких сенаторів під вогнем і надихнув творця вертольотів. Радянська влада вбила його в таборі як «французького шпигуна» – за ті самі нагороди, якими пишалася Франція.

Його справжнє прізвище було Семененко – нащадок запорозьких козаків із села Домашлин на Корюківщині. «Славоросов» – псевдонім, узятий з велоперегонів, як циркове ім’я. Під цим ім’ям він увійшов в історію авіації.

Харитон Славоросов. Wikimedia Commons, Public Domain

Село Орлика

Домашлин – найстаріше село Корюківщини, засноване близько 1500 року. До початку вісімнадцятого століття ним володів Пилип Орлік – генеральний писар гетьмана Мазепи, автор «Пактів і конституцій прав і вольностей Запорозького Війська». Потім село перейшло до Павла Полуботка. Тут стояв курган часів Київської Русі.

Саме тут, 29 вересня 1886 року, в родині козаків-селян Семененків народився Харитон. Коли хлопцеві було п’ять років, родина переїхала до Одеси.

Велосипед зі сміття

В Одесі Харитон улаштувався механіком у велосипедну майстерню. Зі старих деталей зібрав собі велосипед – і став чемпіоном Одеси з велоспорту, рекордсменом на Північному Кавказі. За традицією циркових артистів узяв собі звучний псевдонім – Славоросов.

В одеських велоперегонах того часу їздили ще двоє хлопців – Михайло Єфімов та Сергій Уточкін. Усі троє дружили. І всі троє стали авіаторами. Одеса початку двадцятого століття була справжньою колискою української авіації: велогонщики-механіки, які звикли до швидкості та ризику, першими полізли в небо.

У 1910 році Славоросов дізнався, що Єфімов та Уточкін вже літають. Він приїхав на авіаційні змагання до Петербурга і влаштувався механіком до Єфімова. Потім перебрався до льотної школи товариства «Авіата» у Варшаві. Окрім ремонту літаків, таємно навчився літати на відремонтованому ним же розбитому аероплані. 27 серпня 1911 року склав іспит і отримав диплом пілота – «Бреве» номер сорок.

Славоросов у кабіні моноплана «Капроні». Wikimedia Commons, Public Domain

Перший у світі під мостом

У 1912 році, під час польотів у Мокотові під Варшавою, Славоросов на легкому моноплані «Блеріо» зробив те, чого до нього не робив ніхто: пролетів під мостом через Віслу. Перший у світі трюк подібного роду. За це він заплатив пристойний штраф – але увійшов в історію. Знаменитий проліт Чкалова під мостом у Ленінграді відбудеться лише через п’ятнадцять років.

Того ж року Славоросов поїхав на змагання у Вінер-Нойштадт поблизу Відня. Серед сорока найкращих авіаторів світу він зайняв третє місце. Після цього італійський інженер Джанні Капроні запросив його льотчиком-випробувачем на свою фірму.

В Італії Славоросов встановив світовий рекорд швидкості з пасажиром – двісті кілометрів за годину п’ятдесят шість хвилин. Почав амбітний перельот Мілан – Генуя – Піза – Рим, але зазнав вимушеної посадки біля Піомбіно. В Турині врятував колегу-авіатора з палаючого літака. Став одним із перших пілотів, які виконували «мертву петлю» – слідом за Петром Нестеровим, який показав цей трюк у Києві у вересні 1913 року.

Герой Вердена

Третього серпня 1914 року Німеччина оголосила війну Франції. Славоросов добровольцем вступив до першого авіаційного полку французької армії.

Зліт аероплана Славоросова. Wikimedia Commons, Public Domain

У жовтні 1914 року французький сенатор і військовий льотчик Реймон був поранений у повітряному бою та здійснив вимушену посадку на нейтральній смузі між лініями фронту. Славоросов посадив свій аероплан поруч, витягнув пораненого з кабіни, переніс у свій літак і злетів під вогнем ворога. Це був один із найдраматичніших епізодів ранньої військової авіації.

Французьке командування нагородило його Воєнною медаллю – однією з найвищих бойових нагород Франції. За битву при Вердені Славоросов був визнаний Героєм Франції. Серед його друзів і колег по фронту були Ролан Гаррос, Жуль Ведрін, Адольф Пегу – легенди авіації. Стадіон «Ролан Гаррос», до речі, названо не на честь тенісиста, а на честь льотчика – друга нашого Славоросова.

Учитель Камова

Наприкінці 1915 року Славоросов повернувся до Росії. Після революції опинився в Томську, де вступив на механічний факультет Томського технологічного інституту. Там він сидів за однією партою з молодим студентом Миколою Камовим.

Камов слухав його розповіді про польоти і мріяв стати льотчиком – але через травму руки від народження не міг. Тоді він вирішив підкорити небо іншим шляхом: конструюючи вертольоти. Микола Камов став творцем радянської вертолітної авіації та автором самого слова «вертоліт». А надихнув його – козацький нащадок із Домашлина.

Після навчання Славоросов переїхав до Москви. Працював у «Доброльоті» – Добровольному товаристві повітряного флоту. Був головним інженером авіаційного заводу. Організував перший перельот Москва – Пекін – Токіо у 1925 році. Викладав у найпрестижніших технічних вишах – МВТУ, МЕІ, МАІ.

«Французький шпигун»

У 1930 році Славоросова заарештували. Звинувачення – шпигунство на користь Франції. Ті самі бойові нагороди, за які він ризикував життям під Верденом, стали підставою для вироку.

Його відправили до Медвежегорська в Карелії – до Біломорсько-Балтійського табору. Там він працював у «шарашці» – закритому конструкторському бюро за колючим дротом. У серпні 1941 року, за секретним наказом з Москви, Харитон Семененко-Славоросов був розстріляний.

Йому було п’ятдесят чотири роки. Жоден із піонерів авіації початку двадцятого століття не помер від старості. Єфімов – розстріляний у 1919-му в Одеській бухті. Уточкін – помер у сорок у психіатричній лікарні. Нестеров – загинув у першому повітряному тарані. Гаррос – збитий за день до тридцятиріччя. Славоросов – розстріляний у ГУЛАГу.

У липні 1963 року Харитона Славоросова посмертно реабілітовано.

Один із наших

Хлопець із козацького села, яке належало автору першої конституції України, став одним із перших людей у небі – і заплатив за це життям у радянському таборі.

Є книга Юрія Гальперіна «Воздушный казак Вердена» (1981) – одна з небагатьох спроб розповісти цю історію. Але Харитон Семененко-Славоросов заслуговує значно більшої уваги. Це одна з найяскравіших і найдраматичніших біографій, пов’язаних із нашим краєм.

Джерела

– Славоросов Харитон Никанорович – Вікіпедія
– 7 історій з життя видатного льотчика – Томський Обзор
– Один із перших авіаторів – Томський Політех
– Козак у небі – Український інтерес
– Домашлин – Вікіпедія

Світлини: Wikimedia Commons, Category:Khariton Slavorosof. Public Domain.

«Наша Корюківка» / «Місцеві медіа»

P.S. Якщо вам відомі будь-які матеріали про Харитона Славоросова, його родину, чи старі світлини Домашлина – надсилайте на наш Telegram-бот: https://t.me/mmedia_addnews_bot. Історія цієї людини заслуговує на повернення додому.