Хлопець із Рейментарівки, який зіграв генералів і гетьманів
На екрані він був генералом, маршалом, козацьким отаманом – людиною влади й сили. А починалося все в невеликому селі Рейментарівка на Корюківщині, де 1936 року народився Віталій Розстальний. Тому селу судилося пережити одну з найстрашніших трагедій війни, а його уродженцеві – стати народним артистом і подарувати українському кіно десятки яскравих образів.
Рейментарівка постала ще 1750 року. На час, коли тут народився майбутній актор, це було звичайне поліське село. Та невдовзі прийшла війна. Під час нацистської окупації Рейментарівку спалили дотла, а 208 її жителів розстріляли.
Ця трагедія була частиною ширшої катастрофи, що спіткала Корюківщину. У сусідній Корюківці 1–2 березня 1943 року нацисти вчинили одну з найбільших каральних акцій проти мирного населення в Європі: загинуло близько семи тисяч людей, спалили майже все містечко. Полум’я перекинулося й на навколишні села – серед них була й Рейментарівка. Дитинство Віталія Розстального випало саме на ці страшні роки, і той досвід – війни, втрат, відбудови – формував ціле покоління, до якого він належав.
Шлях зі спаленого села на велику сцену був неблизьким. 1963 року Розстальний закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого – одну з головних театральних шкіл країни. Відразу по тому він почав акторську кар’єру, і доля повела його спершу на захід України.
П’ятнадцять років, із 1963 по 1978-й, Розстальний працював у Львівському українському драматичному театрі. Саме там він змужнів як актор, відточив той виразний, владний типаж, який згодом стане його впізнаваним амплуа.
А 1978 року актор переходить до головної сцени країни – Національного драматичного театру імені Івана Франка в Києві, де працюватиме до останніх років життя. 1990 року Віталієві Розстальному присвоїли звання народного артиста Української РСР. Він був членом Національної спілки театральних діячів, поважаним майстром, чий голос і постава наповнювали сцену.
На франківській сцені, як і у Львові, йому діставалися ролі людей вагомих – керівників, батьків, історичних постатей. Висока стать, глибокий голос, стримана сила в кожному русі – усе це робило його впізнаваним і на кону, і на екрані. Такі актори рідко стають кумирами молоді, зате тримають на собі цілі вистави й залишаються в пам’яті як уособлення надійності та глибини.
Та найширшому глядачеві Розстальний відомий передусім з кіно. За майже сорок років він зіграв десятки ролей – і майже завжди це були люди сильні, вольові, наділені владою. Дебютував він 1967 року у фільмі «На київському напрямку», де зіграв генерала Славуту. Згодом не раз втілював на екрані воєначальників, зокрема маршала Семена Тимошенка в кількох стрічках кінця 1980-х.
Особливе місце в його доробку посіли українські історичні образи. У екранізації «Чорної ради» за романом Пантелеймона Куліша (2000) він зіграв козацького отамана Пугача. А останньою його роботою став фільм «Богдан-Зиновій Хмельницький» 2006 року – символічно, що актор із козацького краю завершив шлях саме в стрічці про великого гетьмана.
Загалом за майже чотири десятиліття, від 1967-го до 2006-го, Розстальний знявся у понад сорока фільмах і телефільмах, чимало з них – на Київській кіностудії імені Довженка. Він не належав до акторів-улюбленців головних ролей, та саме з таких облич, як його, складалося обличчя українського кіно тих десятиліть. Воєначальники, козацькі ватажки, історичні постаті – через його образи на екран приходила сама українська історія.
Віталій Розстальний помер 3 квітня 2006 року в Києві, на сімдесятому році життя. Поховали його на Байковому кладовищі. По собі він лишив десятки ролей у театрі й кіно – і ту особливу гідність, із якою грав сильних людей.
А починалося все в Рейментарівці – селі, яке війна стерла з лиця землі, але яке дало Україні актора, що ціле життя втілював на екрані її історію.
Джерела: Вікіпедія («Розстальний Віталій Григорович», «Рейментарівка»); Кінобаза (kinobaza.com.ua); decentralization.gov.ua. Світлини – з відкритих джерел.
P.S. Якщо у ваших родинних архівах збереглися старі світлини Рейментарівки чи інших сіл Корюківщини – надсилайте нам: @mmedia_addnews_bot