Страдіварі з Корюківки: як майстер, якого посадили за бандури, пережив табори, втрату родини і дожив до девʼяноста восьми

Олександр Корнієвський виготовив понад сто вісімдесят бандур і близько тисячі інших інструментів за сімдесят чотири роки роботи. Останню бандуру зробив у девʼяносто один рік. Його креслення стали основою серійного виробництва на Чернігівській фабриці, яка до 1991 року випустила тридцять тисяч інструментів. А в 1937-му його посадили саме за те, що він робив бандури.

Олександр Самійлович Корнієвський – бандурист, майстер музичних інструментів. Народився 21 березня 1889 року в селі Данилівка на Менщині, більшу частину життя прожив і працював у Корюківці. Помер 31 січня 1988 року. Почесний громадянин Корюківки. У місті є вулиця і мистецька школа його імені.

Бандура чернігівського типу – інструмент, який Корнієвський перетворив на концертний

Козацький рід, ремісницька школа

Батько Олександра, Самійло Корнієвський, у молодості служив на Північному Кавказі – за деякими джерелами, одночасно з Левом Толстим. Повернувшись на Чернігівщину, став столяром. Олександр навчився ремесла від батька, а потім закінчив ремісницьку школу в Мені за фахом столяра-червонодеревця.

Музику Олександр любив з дитинства. Першу бандуру побачив на ярмарку – і вирішив зробити власну. Йому було сімнадцять.

Перша хроматична бандура

Традиційна бандура початку двадцятого століття мала діапазон приблизно дві октави і грала тільки в діатонічному ладі – без півтонів, як білі клавіші фортепіано. Для народних пісень цього вистачало, але для концертної сцени – ні.

Десь між 1906 і 1910 роком Корнієвський створив першу хроматичну концертну бандуру. Він додав півтонові приструнки, розширив діапазон до пʼяти з половиною октав, винайшов демпфер-перемикач і механічний модулятор. По суті, перетворив народний інструмент на концертний. У 1913 році його бандура отримала бронзову медаль на Всеросійській виставці.

Декоративна деталь на кобилці бандури роботи Корнієвського

Тисяча інструментів

Корнієвський робив не тільки бандури. За життя він виготовив близько тисячі інструментів – скрипки, гітари, цимбали, ліри, арфи. Але бандура лишалась головною. Сто вісімдесят бандур за сімдесят чотири роки роботи – рекорд серед індивідуальних майстрів в Україні. Його інструменти грали в ансамблях, потрапляли до музеїв Києва, Чернігова, а пізніше – до українських діаспорних колекцій у Канаді та Австралії.

Чернігівська фабрика музичних інструментів серійно виробляла бандури за його кресленнями. До 1991 року фабрика випустила тридцять тисяч бандур. Модель Корнієвського стала стандартом.

Експозиція бандур різних епох. Київський музей театрального, музичного та кіномистецтва

Арешти

У тридцяті роки радянська влада розгорнула кампанію проти кобзарів і бандуристів. Їх вважали носіями українського націоналізму. Корнієвського заарештували вперше у 1929 році, потім у 1933-му і 1936-му – щоразу за «контрреволюційні пісні». Щоразу відпускали.

16 серпня 1937 року його заарештували востаннє. Звинувачення: «участь в українській антирадянській націоналістичній організації». Фактично – за виготовлення бандур і підтримку української культури. Десять років таборів на Далекому Сході, БАМлаг.

Зʼїзд кобзарів у Києві, 1926 рік. Покоління музикантів, яке радянська влада знищила у тридцяті роки

Подвійний удар

Поки Корнієвський був у таборі, на Корюківку впала війна. 1–2 березня 1943 року нацисти разом із російським шуцманшафтом провели найбільшу каральну акцію проти мирного населення в Європі часів Другої світової. Загинули близько шести тисяч семисот людей, спалили тисячу двісті девʼяносто будинків.

Серед загиблих була дружина Корнієвського. Її спалили живцем. Разом із нею згоріла його колекція інструментів. Дочка Віра загинула під час блокади Ленінграда. Корнієвський дізнався про все це в таборі, за тисячі кілометрів від дому.

Повернення

Після таборів Корнієвському заборонили повертатися в Україну. Він жив на Далекому Сході до реабілітації в 1959 році. В Україну повернувся лише у 1961-му – через двадцять чотири роки після арешту.

У Корюківці він знову почав робити бандури. В девʼяносто один рік виготовив останню – назвав її «Ювілейна». Помер 31 січня 1988 року, не доживши двох місяців до девʼяноста девʼяти.

Корюківка

Джерела

– Корнієвський Олександр Самійлович – Вікіпедія
– Корнієвський – ЕСУ
– Почесні громадяни Корюківки – міська рада
– Олександр Корнієвський – УІНП
– Олександр Корнієвський – Переяславський заповідник
– Chernihiv Musical Instrument Factory – Wikipedia
– Корюківська трагедія – Вікіпедія
– 135 річниця Корнієвського – mena.org.ua
– Academization of bandura – Linguistics and Culture Review
– В рокотанні-риданні бандур (книга, 2006)

Світлини: Wikimedia Commons (CC BY-SA 3.0, CC0, public domain)

«Наша Корюківка» / «Місцеві Медіа»

P.S. Шановні читачі, якщо у ваших родинних архівах збереглися старі світлини Корюківки чи будь-яких населених пунктів нашої громади – надсилайте їх на наш Telegram-бот: https://t.me/mmedia_addnews_bot. Залишайте короткий опис і приблизну дату зйомки. Публікуватимемо й нагадуватимемо про історію рідного краю.