Хлопець з Андроників, який судив у Петрограді і Києві, а загинув у Лукʼянівській вʼязниці: невідома історія сенатора Миколи Товстоліса

1 вересня 1918 року в Києві відкрили Державний Сенат Української Держави. Сорок пʼять сенаторів, троє генеральних судів, президент – академік Микола Василенко. У Цивільному Генеральному суді серед пʼятнадцяти призначених сидів чоловік, який рік тому в Петрограді носив таку саму чорну мантію в сенаті іншої держави – тієї, що вже не існувала. Народився він у селі Андроники на Сосниччині. Тепер це Корюківська громада, тридцять три мешканці за переписом 2001 року.

Андроники постали близько 1600 року біля монастиря, який заснував чернець на імʼя Андронік. Бречицький Андроників діяв до 1786-го, поки Катерина II не секуляризувала церковні землі. Село стоїть на річці Бречиці, правій притоці Бречі, що впадає у Снов. До Корюківки звідси чотирнадцять кілометрів.

Рід Товстолісів осів на Чернігівщині ще у XVII столітті. Першим документально відомим був Овсій Петрович – син польського земського писаря Петра Толстолєса, який під час Хмельниччини перейшов на Лівобережжя. У 1640 році чернігівський воєвода Іван Комаровський наділив його землями. Від родового прізвища пішла назва іншого села – Товстоліс під Черніговом, плутати їх не варто. У Сосницькому повіті родина тримала окрему гілку.

Микола Миколайович Товстоліс народився 21 березня 1872 року. Через девʼятнадцять років він уже студент юридичного факультету Університету Святого Володимира в Києві. Випуск 1895-го, кафедра цивільного права, стипендія для підготовки до професорського звання.

Карʼєра пішла швидко. 1898 рік – приват-доцент Комерційного інституту у Вільні. 1901 – чиновник Віленського окружного суду. 1902 – перша велика монографія, «Свобода завещательной воли по русскому праву в различные периоды его развития». З 1911 до 1915 року – професор кафедри цивільного права на Бестужевських жіночих курсах у Петербурзі, найпрестижнішому жіночому виші імперії.

Через двадцять два роки після випуску, навесні 1917-го, Микола Миколайович отримав крісло сенатора Цивільного касаційного департаменту Російського Урядуючого Сенату – другого департаменту. Найвища посада в цивільному судочинстві імперії. Лютнева революція ще не зруйнувала ані установу, ані її авторитет; жовтневі події поховають обидва.

Через рік історія замкнула те саме коло – у Києві.

8 липня 1918 року гетьман Павло Скоропадський підписав закон «Про утворення Державного Сенату». Опублікували його 26 липня в «Державному віснику», чинність почалася з 1 вересня. Президент – Микола Василенко, історик і академік, одночасно міністр освіти. Три генеральні суди – Адміністративний, Цивільний, Карний. Наказом гетьмана від 3 серпня 1918 року за поданням Ради Міністрів у Цивільний Генеральний суд серед інших призначили й Товстоліса.

Цивільний Генеральний суд очолив П. Г. Гусаківський – так само колишній петроградський сенатор того ж касаційного департаменту. Двоє російських касаційних суддів переїхали з Петрограда до Києва і за два місяці зібрали схожу команду в новій державі. Перенесли не процедури – перенесли інституційну памʼять.

Чинне право було рецепійоване: Звід законів Російської імперії в редакції 1900 року, Судові статути 1864-го, поправки гетьманських новел. Засідання вели українською як офіційною, російську допускали як перехідну. Закон вимагав від сенатора щонайменше пʼятнадцять років судової служби, адвокатури чи викладання і забороняв будь-яку діяльність окрім наукової. Товстоліс відповідав цим вимогам з надлишком: двадцять три роки в правничій професії й ціла полиця наукових праць.

Установа Скоропадського встигла проробити три з половиною місяці. 14 грудня 1918 року гетьман зрікся, до Києва увійшла Директорія. У січні 1919-го Сенат формально ліквідували, повернули Генеральний суд УНР.

Більшість колег Товстоліса в наступні місяці або роки виїхала – Прага, Подєбради, Варшава, Берлін. Український вільний університет, Українська господарська академія, варшавські катедри. Микола Миколайович залишився в Києві.

У 1920-х він викладає в Київському інституті народного господарства – колишньому Комерційному, попереднику теперішнього КНЕУ. Стає членом Комісії для виучування звичаєвого права України при Всеукраїнській академії наук. Енциклопедія сучасної України називає його серед «найдіяльніших» учасників цієї комісії. Колишній російський сенатор їде селами Чернігівщини збирати матеріали про сільське звичаєве право. У 1926 році в «Працях Комісії» виходить його «Розуміння застави в звичаєвому праві України». Через два роки – «Нарис спадково-правних стосунків с. Прохорівки». Юрист найвищої касаційної школи у радянському Києві системно фіксує те, як живе українське сільське право поза кодексами.

Розгром почався з 1930-го. Том четвертий «Праць Комісії» видавці знищили під тиском, не випустивши до читача. У 1934 році ВУАН реорганізували, дослідницький осередок звичаєвого права закрили. У 1938-му за людьми, які в ньому працювали, прийшла НКВД.

Микола Товстоліс помер 16 червня 1938 року в Лукʼянівській вʼязниці в Києві. Звинувачення стандартне для епохи: контрреволюційна діяльність. Місце поховання невідоме – Биківнянський ліс або інший спецобʼєкт радянської політичної поліції. Реабілітація прийшла посмертно, через десятиліття.

У переліках почесних громадян Корюківщини, на меморіальних дошках чи табличках вулиць імені Миколи Товстоліса знайти не вдалося. Андроники – тридцять три мешканці. Корюківка – двадцять тисяч жителів, з яких чимало давно ніколи не чули цього прізвища.

А чоловік, що тут народився, був одним з тих, хто переніс російську касаційну школу права на українську землю – і коли вибирав, у якій державі залишитися після 1918-го, обрав ту, у якій врешті загинув. Цей вибір не виглядав як виважена карʼєрна стратегія. Це була вірність місцю і праву, яке тут жило – тому самому звичаєвому праву чернігівських сіл, заради якого ще девʼятнадцятирічним юнаком він уперше відкрив підручник з юриспруденції.

Джерела:

• Енциклопедія сучасної України про Комісію звичаєвого права ВУАН – esu.com.ua/article-4370
• ЕСУ про Державний Сенат Української Держави – esu.com.ua/article-26187
• Wikipedia: Микола Миколайович Товстоліс – uk.wikipedia.org/wiki/Товстоліс_Микола_Миколайович
• «Кадрове забезпечення діяльності Державного Сенату УД у 1918 р.», Шостий ААС – 6aas.gov.ua
• «Утворення та діяльність Державного Сенату Української держави у 1918 році», УжНУ – journal-app.uzhnu.edu.ua
• В. Модзалевський. Малоросійський родословник, т. 5 – про рід Товстолісів

Світлини: з відкритих архівів Wikimedia Commons; брендований тизер – Місцеві медіа.

P.S. Якщо у ваших родинних архівах збереглися старі світлини Андроників, Наумівки чи Корюківки – надсилайте нам у Telegram-бот: @mmedia_addnews_bot. Особливо цікаво все, що повʼязане з періодом до 1939 року.

«Наша Корюківка» / «Місцеві медіа»